Словарь української мови (1924)/каміння

by Борис Грінченко

◀ камінний

Словарь української мови Борис Грінченко К каміння

камінь ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Камі́ння, ня, с. соб. 1) Камни. На сире коріння, на біле каміння ніжки свої козацькії посікає. Дума про братів озівських. Зможе Бог з каміння свого підняти дітей Авраамові. Ев. Лк. III. 8. 2) Жернова.