Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/канонадити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
К
канонадити
Берлін: Українське слово, 1924

Канона́дити, джу, диш, гл. Стрѣлять изъ пушекъ. На турчина бив нею, канонадив. К. ПС. 65.