Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/канупір

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
К
канупір
Берлін: Українське слово, 1924

Кану́пер и Кану́пір, ру, м. 1) Калуферъ, Tanacetum balsamita. Вх. Пч. I. 13. З-за плота виглядали чорнобрівчики, васильки і канупер. Стор. 2) Кану́пирь пі́льний. Раст. Salvia pratensis. Лв. 101. Ум. Кану́перець. Грин. III. 539.