Словарь української мови (1924)/канцур
Зовнішній вигляд
◀ канціляжка | Словарь української мови К канцур |
канцурря ▶ |
|
Ка́нцур, ра, м. Отрепье, кусокъ. До ка́нцура. До остатка, дочиста, до конца, совершенно. Витоптала бісова душа увесь овес до канцура. Черном. Онучи чвахтили, хоч викрути, — до канцура помочились. Покрали усе до канцура. Забув усе до канцура. Черк. у. Ум. ка́нцурок. Так той меч на канцурки і розскочивсь. Мнж. 10.