Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/капитан

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
К
капитан
Берлін: Українське слово, 1924

Капита́н, на, м. 1) Капитанъ въ войскѣ. Вона на салдатів не дуже й доглядалась, все дивилась на капитана. Кв. 2) Капитанъ корабля. (Матрос) на вахті стоя, журився сам собі чогось, та й заспівав, звичайне тихо, щоб капитан не чув. Шевч. 576. Ум. Капита́ник. Вона, обнімаючи, пестувала його: і капитанику мій, і соколику, і голубчику. Кв. I. 177.