Словарь української мови (1924)/капочка
| ◀ капотіти | Словарь української мови К капочка |
каправий ▶ |
|
Ка́почка, ки, ж. Ум. отъ ка́пка. 1) Капелька. Ка́почку чого́сь. Немножко. Желех. 2) Родъ дѣвичьяго головнаго убора. Всі дівчата в капочках і в рутяних віночках. Грин. III. 346.