Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/капут

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
К
капут
Берлін: Українське слово, 1924

Капу́т, несклоняемое. Конецъ, смерть, гибель. Там йому й капут. Ном. Присягайте мені на послушенство гетьманське, а не присягнете, то тут вам і капут. К. ЧР. 300. Да́ти капу́т. Убить. Ми йому дамо капут! Рудч. Ск. I. 26.