Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/капшук

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
К
капшук
Берлін: Українське слово, 1924

Капшу́к, ка́, м. 1) Кошелекъ. Повнісінький капшук золота і срібла. Стор. Бря́знути капшуко́м. Дать денегъ, раскошелиться. Брязнув капшуком перед владикою, — той і вимудрував щось на Сомка. К. ЧР. 26. 2) мн. Раст. Земляника, Fragaria vesca L, а также и клубника, Fragaria collina L. Подольск. г. ЗЮЗО. I. 123. Ум. Капшучо́к. Не находив ти часом у себе… капшучка із грішми? Де ж то! Найшла моя жінка… ми гроші забрали, а капшук викинули. Рудч. Ск. II. 144.