Словарь української мови (1924)/кара
| ◀ капщина | Словарь української мови К кара |
карабель ▶ |
|
Ка́ра, ри, ж. 1) Наказаніе. Стоять Гонта з Залізняком, кричать: „Ляхам кари! Кари ляхам, щоб каялись“. Шевч. 187. Се кара божа на нас. Мет. 263. 2) Гнѣвъ, немилость. А я живу в божій карі: не дав мені Господь пари. Мет. 57. Ум. Ка́ронька. Яку б же нам, славним запорожцям, та кароньку дати? Нп.