Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/каратати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
К
каратати
Берлін: Українське слово, 1924

Карата́ти, та́ю, єш, гл. Коротать. Тілько з нелюбом свій вік каратати. Мет. Дев'ятий десяток каратала (бабуся). Сим. 235.