Словарь української мови (1924)/карбач

by Борис Грінченко

◀ карбас

Словарь української мови Борис Грінченко К карбач

карбець ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Карба́ч, ча́, м. 1) Кнутъ, плеть, нагайка. А козаченько оглядається, карбачем одбивається. Макс. Карбачем по спині затинає. ЗОЮР. I. 218. 2) Жгутъ въ игрѣ. Мил. 56.