Словарь української мови (1924)/карточка
| ◀ картохля | Словарь української мови К карточка |
карточний ▶ |
|
Ка́рточка, ки, ж. Ум. отъ ка́рта. 1) Маленькая четырехугольная площадь, клѣтка. 2) Листокъ бумаги, бумажка. Така маленька карточка, що ніде й писати. 3) Письмецо. Приманив до себе голубка, аж під крильцем карточка. Він за карточку. Читає, аж дочка пише: так і так. ЗОЮР. II. 28. Та напишу карточку, та пошлю ік батечку. Грин. III. 81. 4) Билетикъ. 5) мн. Родъ узора въ вышивкахъ на рубахѣ. КС. 1893. V. 278.