Словарь української мови (1924)/картівник
Зовнішній вигляд
◀ картинуватий | Словарь української мови К картівник |
картівництво ▶ |
|
Карті́вни́к, ка́, м. = Картник. І п'яниця, і картівник, — козак забіяка. Нп. Уподобав картовника і костира п'яного. К. Бай. 32.