Словарь української мови (1924)/карувати
| ◀ картузовий | Словарь української мови К карувати |
карук ▶ |
|
Карува́ти, ру́ю, єш, гл. Значеніе неясно. Потебня (К исторіи звуков. III. 37) переводитъ на основаніи нижеприводимой пѣсни, — чаровать. См. еще накарувати. Навчи, навчи, бідная вдова, да свойого сина! Як не будеш научати, будем карувати: окаруєм руки й ноги і чорнії брови, щоб не ходив до дівчини молодої. Окаруєм руки й ноги і карії очі, щоб не ходив до дівчини опівночі. Мет. 214.