Словарь української мови (1924)/карунка

by Борис Грінченко

◀ карук

Словарь української мови Борис Грінченко К карунка

карупір ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Кару́нка, ки, ж. 1) Позументъ. Аж зирк — Паллантова лядунка і золота на ній карунка у Турна висить на плечі. Котл. Ен. VI. 89. 2) Карнизъ. Черниг. и Харьк. г.