Словарь української мови (1924)/каруца

by Борис Грінченко

◀ карус

Словарь української мови Борис Грінченко К каруца

карчило ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Кару́ца, ци, ж. 1) Карета. Я тобі подарую… і оціх коней, і каруцу. Чуб. II. 565. 2) Гуцульскій экипажъ: глубокій ящикъ на двухъ колесахъ, въ который собираютъ навозъ, а затѣмъ вывозятъ на поле. Шух. I. 106. Вивозить каруцами гній. Шух. I. 145.