Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/карюк

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
К
карюк
Берлін: Українське слово, 1924

Карю́к, ка́, м. Столярный клей. Насилу моргав сонними очима, що злипалися, наче карюком примазані. Левиц. I. 235.