Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/каця

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
К
каця
Берлін: Українське слово, 1924

Ка́ця, ці, ж. Длинная хворостина съ крючкомъ на концѣ, — зацѣпивъ имъ за шерсть овцы, ловятъ послюднюю, если ее нельзя удержать обычнымъ способомъ при помощи ґирли́ґи. Кубань. О. 1862. V. Кухар. 38.