Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/кашляти

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
К
кашляти
Берлін: Українське слово, 1924

Ка́шляти, ляю, єш, гл. одн. в. кашляну́ти, ну́, не́ш, гл. Кашлять, кашлянуть. Хтось за ворітьми почав кашляти. К. ЧР. Коли ведмідь кашлянув, — ждати, що зареве. МВ. III. 141.