Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/квапити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
К
квапити
Берлін: Українське слово, 1924

Ква́пити, плю, пиш, гл. 1) Торопить. Желех. 2) Совать. Та квапиш ніс поганий свій у чистую оцюю воду. Гліб.