Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/кватирувати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
К
кватирувати
Берлін: Українське слово, 1924

Кватирува́ти, ру́ю, єш, гл. 1) Квартировать. В його кватирував о. Яким ще семинаристом. Св. Л. 216. 2) Стоять постоемъ. В неділю рано стало світати, стали ся жовніри кватирувати. Гол. I. 147. Москаль, що кватирував у нас. Г. Барв. 425.