Словарь української мови (1924)/квікати

by Борис Грінченко

◀ квікало

Словарь української мови Борис Грінченко К квікати

квіт ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Кві́кати, каю, єш, однокр. в. кві́кнути, кну, неш, гл. Визжать (о свиньяхъ). Мудрість Грицькова свиней ізлякала — хрукнули, квікнули, далі з лігва драла. Март. См. Кувікати.