Словарь української мови (1924)/квітчаний
Зовнішній вигляд
◀ квітущий | Словарь української мови К квітчаний |
квітчання ▶ |
|
Квітча́ний, а, е. 1) Цвѣточный. Тепленький вітрець зо всього степу несе йому квітчані запахи. Стор. I. 206. 2) Украшенный цвѣтами. Квітчаною головою схилишся до неньки. К. Досв.