Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/кевкнути

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
К
кевкнути
Берлін: Українське слово, 1924

Ке́вкнути, кну, неш, гл. Екнуть. Як махнув під бік, то стара й зуби стяла, лиш кевкнуло. Св. Л. 286.