Словарь української мови (1924)/керманич
| ◀ керма | Словарь української мови К керманич |
кермек ▶ |
|
Керма́нич, ча, м. Рулевой, кормчій на суднѣ, плотѣ. Шух. I. 37. Досвідчений керманич, що знає усі закрути ріки, усі плиткі місця, на яких би дараба могла осісти, всі скоки у воді, о які розбитися може дараба, держить керму при передній тальбі. Шух. I. 183. Пишні керманичі кедровими весельцями плюскають. Федьк. Пов.