Словарь української мови (1924)/керувати
Зовнішній вигляд
◀ керування | Словарь української мови К керувати |
керунок ▶ |
|
Керува́ти, ру́ю, єш, гл. Направлять, управлять. Чоловік мислить, а Бог керує. Ном. № 82. Попереду Гамалія байдаком керує. Шевч. 57. Коня керують уздом, а чоловіка словом. Посл.