Словарь української мови (1924)/кибіт

by Борис Грінченко

◀ кибисть

Словарь української мови Борис Грінченко К кибіт

кив ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Кибі́т, біту, м. = Кебета. Кибіт є співати, то й гарно співає, — краще, ніж у кого голос є. Лебед. у.