Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/кикоть

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
К
кикоть
Берлін: Українське слово, 1924

Ки́кіть, ки́коть, ктя, м. Остатокъ отрѣзаннаго пальца, руки, ноги, а также недоразвитая рука, нога. Желех. Ум. Ки́ктик.