Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/кипоть

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
К
кипоть
Берлін: Українське слово, 1924

Ки́поть, птю, м. Копоть, сажа. Аж заплакали: змили той кипоть, що за сім літ на серці осів. Г. Барв. 96.