Словарь української мови (1924)/киркати

by Борис Грінченко

◀ кириня

Словарь української мови Борис Грінченко К киркати

кир-китайка ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Ки́ркати, каю, єш, одн. в. ки́ркнути, кну, неш, гл. Рѣзко пронзительно кричать, крикнуть (о курицѣ). Желех. Пипоть у курей після ячменю робиться, — вони тоді киркають. Грин. I. 253.