Словарь української мови (1924)/киснути
| ◀ кисляк | Словарь української мови К киснути |
кисти ▶ |
|
Ки́снути, сну, неш, гл. 1) Киснуть. Не можно вже юшки їсти: почала киснути. Учинила вчора хліб, — кисне, кисне, та ніяк не сходе. Харьк. Чи не той то хміль, хміль, що у пиві кисне? ЗОЮР. I. 273. Ки́сне, як соло́ний огіро́к. Постоянно плачетъ. Ном. № 2380. Гля́не — молоко́ ки́сне. Сдѣлаетъ очень кислую физіономію. Ном. 3041. 2) Долго мокнуть. Чи ти коли пооджимаєш ті сорочки? Доки їм киснути? Харьк. 3) Хандрить, киснуть, плакать. Та вже мабуть вас так Бог создав, щоб усе киснути. К. ЧР. 290. Часом чоловік не купить на базарі своїй жінці шматок дрантини, а вона киснутиме цілий день. Левиц. I. 499. 4) — у шинку́. Пьянствовать часто. Стали тільки по шинках киснути. Мир. ХРВ. 119.