Словарь української мови (1924)/кихкати

by Борис Грінченко

◀ ких

Словарь української мови Борис Грінченко К кихкати

киці-баба ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Ки́хкати, каю, єш, гл. Смѣяться. І почали кихкати усі чотирі. Св. Л. 196. І старі на печі, вовну скубучи, кихкають, а вона й не всміхнеться. Г. Барв. 103.