Словарь української мови (1924)/киянка

by Борис Грінченко

◀ киянин

Словарь української мови Борис Грінченко К киянка

киянський ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Кия́нка, ки, ж. 1) Кіевлянка. 2) Богомолка, идущая на богомолье въ Кіевъ, или возвращающаяся оттуда. Понеділкує, черничить, киянок годує. Мкр. Н. 30. 3) Небольшой деревянный молотокъ у столяра. Мирг. у. Слов. Д. Эварн. Ум. Кия́ночка. Я з Києва швачка, я з Києва кияночка, а з города городяночка. Мет. 197.