Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/кладка

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
К
кладка
Берлін: Українське слово, 1924

Кла́дка, ки, ж. Мостокъ, мостки. Ой у степу річка, через річку кладка. Макс. То було люблять прати на самій бистрині, положивши кладку з каміня на камінь. Куліш. Ум. Кла́дочка. Край гребельки млиночок, край млиночка кладочки. Чуб.