Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/кладовище

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
К
кладовище
Берлін: Українське слово, 1924

Кла́довище, ща, с. Кладбище. На шлях дивлюся та на поле, та на ворону на хресті, на кладовищі. Шевч. Опівночі дивиться — йде з кладовища гурба мерців. ЗОЮР. II. 43.