Словарь української мови (1924)/клапоть

by Борис Грінченко

◀ клапкати

Словарь української мови Борис Грінченко К клапоть

клапоухий ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Кла́поть, птя, м. 1) Клочекъ, кусокъ (кожи, ткани, бумаги). Ото клаптів скільки позоставалось! 2) мн. Кла́пті. Обшлага на рукавахъ опанчі́. Гол. Од. 18. Ум. Кла́птик.