Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/клатати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
К
клатати
Берлін: Українське слово, 1924

Клата́ти, та́ю, єш, гл. Шелестѣть, стучать. При тім боці, при толоці, там смерека клата. Гол. IV. 502. См. Калатати.