Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/клацати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
К
клацати
Берлін: Українське слово, 1924

Кла́цати, цаю, єш, гл. Щелкать зубами. Зубами клацав мов би пес. Котл. Ен. VI. 59. Так те дерево й оступили, так зубами й клацають. Рудч. Ск.