Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/клевець

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
К
клевець
Берлін: Українське слово, 1924

Кле́вець, вця, м. 1) Молотокъ. Доле, доле, ліпше сповить, чи клевцем убити, як так коротать. Федьк. Цигане в лузі в два клевці ковали. Федьк. Поэз. I. 18. 2) Молоточекъ для клепанія косъ. Мнж. 182. Шух. I. 169. Kolb. I. 64. Ум. Кле́вчик.