Словарь української мови (1924)/клепало
| ◀ клепак | Словарь української мови К клепало |
клепання ▶ |
|
Клепа́ло, ла, с. 1) Колотушка, било. Били під двором в клепало, як в панських водиться дворах. Котл. Ен. Піп у дзвін, а чорт у клепало, та й каже, що його голосніше. Ном. № 2650. 2) Молотокъ для отбиванія косы. Ми взяли бруски й клепала… Гострим коси, в ручку йдем. Щог. Вор. 86. 3) Съ измѣн. удар.: кле́пало. Токованье тетерева. Готурів стріляють лише в часі клепала. Шух. I. 235, 238.