Словарь української мови (1924)/кло

by Борис Грінченко

◀ кліщі

Словарь української мови Борис Грінченко К кло

клобук ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Кло, кла, с. 1) Ребро, грань, гребень предмета. Доґи (= клепки) клом — боками щільно приставали до себе. Шух. I. 249. 2) Клыкъ (свиной). Болѣе употр. во мн. ч. кла. Желех. Вх. Лем. 425. 3) Ростокъ. Цибуля пущат кла. Вх. Лем. 425.