Словарь української мови (1924)/клюшник
| ◀ ключувати | Словарь української мови К клюшник |
клюшниця ▶ |
|
Клю́шник, ка, м. 1) = Ключник. Правда, добродію мій любий, каже старий клюшник. К. ЧР. 6. Лях-Бутурлак клюшник галерський. АД. I. 210. 2) Въ цехѣ: помощникъ цехмистра. 3) Въ рыболовной артели: хранитель одного изъ двухъ ключей отъ денежнаго сундука (на Азовскомъ морѣ).