Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/кляскати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
К
кляскати
Берлін: Українське слово, 1924

Кля́скати, каю, єш, одн. в. кля́снути, сну, неш, гл. 1) Хлопать, хлопнуть. Біс перістий свиснув, кляснув. Гул.-Арт. (О. 1861. III. 106). 2) — язико́м. Щелкать, щелкнуть языкомъ. Вх. Лем. 425.