Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/клятий

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
К
клятий
Берлін: Українське слово, 1924

Кля́тий, а, е. 1) Проклятый. Нехай кляті бенкетують. Шевч. 53. Жидюга… лічить гроші коло ліжка, клятий. Шевч. 135. 2) Переносно: упорный, упрямый.