Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/кметити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
К
кметити
Берлін: Українське слово, 1924

Кмети́ти, кмечу́, ти́ш, гл. Смекать, понимать; замѣчать, примѣчать. Уже дитина кметить. НВолын. у.