Словарь української мови (1924)/кметь
Зовнішній вигляд
◀ кметувати | Словарь української мови К кметь |
кмітити ▶ |
|
Кметь, тя, м. 1) Крестьянинъ, хлѣбопашецъ. Два кметі, пан третій. Ном. № 1175. 2) Смѣтливый человѣкъ, находчивый, хитрецъ. Подольск. г.