Словарь української мови (1924)/кметь
| ◀ кметувати | Словарь української мови К кметь |
кмітити ▶ |
|
Кметь, тя, м. 1) Крестьянинъ, хлѣбопашецъ. Два кметі, пан третій. Ном. № 1175. 2) Смѣтливый человѣкъ, находчивый, хитрецъ. Подольск. г.
| ◀ кметувати | Словарь української мови Борис Грінченко К кметь |
кмітити ▶ |
|
Словарь української мови — К
кметь
Борис Грінченко
1924
Кметь, тя, м. 1) Крестьянинъ, хлѣбопашецъ. Два кметі, пан третій. Ном. № 1175. 2) Смѣтливый человѣкъ, находчивый, хитрецъ. Подольск. г.