Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/книп

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
К
книп
Берлін: Українське слово, 1924

Книп, па, м. 1) = Ґнип. 2) Неотеса, мужикъ. Там ходило два: подивиться — книпи, а як загра! Лебед. у.