Словарь української мови (1924)/княжя

by Борис Грінченко

◀ княжна

Словарь української мови Борис Грінченко К княжя

князик ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Княжа́(я́), жа́(я́)ти, с. Молодой князь; сынъ князя. То в тій галері Алкан-паша, трапезонськеє княжя. АД. I. 208. В ридвані сидів князь із княжам. К. ЧР. 212.