Словарь української мови (1924)/ковбиця

by Борис Грінченко

◀ ковбирь

Словарь української мови Борис Грінченко К ковбиця

ковбок ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Ко́вбиця, ці, ж. Печь, переднее отверстіе печи. Желех. Шанувавши ковбиці, лавиці, коцюбу, помело, пікну лопату, ступу й перехрестя і вас, яко ґречних. (Знахарскій приговоръ). Ном. № 8372. 2) Чурбанъ, на которомъ рубятъ дрова. Вх. Зн. 26.