Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/ковтун

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
К
ковтун
Берлін: Українське слово, 1924

Ковту́н, на́, м. 1) Медиц. Колтунъ, Plica polonica. Лучче відразу ковтун з голови збути. Ном. № 4285. І довгі коси в реп'яхах о поли бились в ковтунах. Шевч. 340. 2) Вообще сбившіеся въ комья волосы. 3) Комокъ овечьей шерсти, попадающійся при разбираніи ея для чесанія. Вас. 152.